Амбулаторна допомога

Амбулаторна спеціалізована медична допомога є безоплатною для пацієнта, якщо він звертається для її отримання за направленням свого лікаря. Проте до деяких лікарів-спеціалістів пацієнт може потрапити без направлення. Це, зокрема гінеколог, психіатр, стоматолог, нарколог, фтизіатр. Також без направлення пацієнт може звернутись до лікаря, у якого він перебуває під медичним наглядом.

Пакет безоплатної амбулаторної допомоги включає:

  •  консультації лікарів-спеціалістів
  • інструментальні обстеження (зокрема, рентген, УЗД, ендоскопічні, електрофізіологічні)
  •  загально-клінічні та біохімічні лабораторні обстеження

 

  •  лікування в амбулаторних умовах
  •  проведення малих хірургічних операцій в амбулаторних умовах
  •  надання спеціалізованої меддопомоги в умовах денного стаціонару
  •  ведення вагітності
  •  послуги з медичної реабілітації в амбулаторних умовах
  •  ургентну стоматологічну допомогу дорослим та дітям і планову стоматологічну допомогу дітям до 16 років

Щоб отримати амбулаторну спеціалізовану меддопомогу безоплатно, пацієнту потрібно:
– отримати направлення свого лікаря, з яким укладено декларацію, або лікуючого лікаря на консультацію у спеціаліста чи проведення обстеження
– обрати будь-який медичний заклад, що уклав договір з НСЗУ, та отримати послугу

У разі невідкладного стану пацієнт може звернутись до лікаря-спеціаліста за допомогою без направлення. Ця послуга для пацієнта також буде безоплатною.

Чи може лікар за одним електронним направленням надавати послуги пацієнту двічі і більше разів?

Так, якщо послуги надаються не за рахунок Програми медичних гарантій.

Чи може лікар за рахунок ПМГ надати послугу повторно, посилаючись на одне й те саме направлення?

Так, якщо повторно послугу надає той же лікар, який надав послугу перший раз, за умови, що після надання першої послуги лікар не закрив направлення.

Чи може лікар за рахунок ПМГ надати послугу посилаючись на направлення, за яким інший лікар вже надав необхідну послугу?

Ні. Якщо лікар надасть послуги в цьому випадку, вони не будуть оплачені за рахунок Програми медичних гарантій.

Зазначаємо, що комунальні та державні заклади охорони здоров’я мають право надавати пацієнтам платні медичні послуги, які не входять до Програми медичних гарантій, згідно з переліком і тарифами, визначеними їх власником або уповноваженим органом із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. №1138.

Джерело: НСЗУ