Головне меню

Службова інформація

Форма авторизації









Головна сторінка -> Головна сторінка -> Оголошення -> “Самогубство – це волання про допомогу, яке ніхто не почув”


“Самогубство – це волання про допомогу, яке ніхто не почув” Друк
Рейтинг: / 0
НайгіршеНайкраще 
Головна сторінка - Оголошення
Вівторок, 12 вересня 2017, 12:40

"Приділи хвилину, - зміни життя", - під таким девізом 10 вересня людство віздначило Всесвітній день запобігання самогубствам-2017. Під час цієї події проводяться різноманітні заходи для підвищення обізнаності про те, що самогубство є головною причиною передчасної смерті, якій можна запобігти.

41256968-SOS-Help-Cry-For-Help-Written-On-Beach-Sand-Stock-Photo_copy_copy

Напередодні засідання круглого столу в Криворізькому центрі здоров'я зібралися багатьох фахівців із дотичних до трагічної проблеми відомств.

0_copy_copy_copy_copy

 

  • Кожні 40 секунд на планеті хтось вкорочує собі віку. Суїцидальна поведінка спричиняє понад 1 млн. смертей у світі щороку.
  • У світі після рішення накласти на себе руки вмирає більше людей, ніж у результаті воєн і насильницьких убивств, разом узятих.
  • За прогнозом ВООЗ до 2020 рокучисло самогубств зросте в півтора рази.
  • Найчастіше скоюють самогубство люди після 70 років.
  • На самогубства припадає 7,3% смертей серед підлітків.
  • Одружені здійснюють суїциди значно рідше, ніж неодружені або розлучені особи.
  • Геї скоюють спроби самогубства в 7 разів частіше, ніж натурали.
  • 60% всіх суїцидів припадає на літо і весну.
  • Високим є рівень самогубств серед демобілізованих офіцерів, молодих солдатів, людей, взятих під варту, недавніх пенсіонерів.
  • Існує пряма залежність між суїцидом і втратою соціального статусу.
  • 12% після невдалої спроби суїциду протягом двох років повторюють її і досягають бажаного.

   Головний психолог Криворізького психоневрологічного диспансеру Інна Драгожилова повідомила, що Україна та Дніпропетровська область зокрема належать до регіонів із високим рівнем самогубств (понад 20 випадків на 100 тис. населення).

__copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy_copy
  • За останні три роки інтенсивний показник самогубств у нашому місті знизився з 23 на 100 тис. населення у 2014 році до 21,2 в 2016.
  • Торік увірвали собі віку 23 криворіжці, в тому числі двоє дітей. Гендерний розподіл: чоловіки - 79%, жінки - 21%.
  • Найбільше самогубців (38%) було серед людей старших 60 років, 19% - люди 30-39 років.
  • Лише 5% самогубців мали встановлений психіатричний діагноз. Більшість потенціальних суїцидентів залишаються поза полем зору психіатрів.


    У Кривому Розі та в області створено службу соціальної допомоги з профілактики суїцидів: «телефон довіри», кабінети соціально-психологічної допомоги, швидка психіатрична допомога, які тісно взаємодіють з сімейними лікарями та фахівцями з психології.

    В області діє кризовий стаціонар на базі Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні, в якому надається допомога при кризових станах. В обслуговуванні таких хворих значне місце займає психокорекційна робота медичного психолога по реконструкції особистісних характеристик та нівелювання психогенно значимих чинників.

 

Міський телефон довіри Кривого Рогу 66-40-40 працює щодня з 08:00 до 18:00.

Обласний телефон довіри  056-767-42-60

Кризовий центр Дніпопетровської клінічної психіатричної лікарні 056-767-47-12

 

 

    Основні індикатори суїцидального ризику:

  • зловживання психоактивними речовинами та алкоголем;
  • залишання домівки, бродяжництво;
  • самоізоляція;
  • різке зниження повсякденної активності;
  • зміна звичок, правил особистої гігієни та догляду за зовнішністю;
  • віддання переваги темам розмов та читання, пов’язаним зі смертю та самогубствами;
  • часте прослуховування траурної та сумної музики;
  • зміни в характері чи поведінці: був веселим балагуром, аж раптом став дуже спокійним, стриманим. Або навпаки – був спокійним і виваженим, а став жартівником чи бунтарем.
  • «приведення справ до ладу», оформлення заповіту, врегулювання конфліктів, листи до родичів, роздарування особистих речей тощо.
  • змінюється мова, з'являються фрази «Що мені втрачати?», «Без мене всім буде краще», «Я невдаха, всім вам тільки заважаю…»
  • людина починає роздаровувати свої речі, прагне всіх нагодувати, напоїти, з’їздити на могили до близьких.

    Начальник служби ювенальної превенції Криворізького відділу поліції ГУПНП в Дніпропетровській області майор Діана Лук'яненко пам'ятає всі випадки суїциду дітей та підлітків за роки її служби. "Це крик душі, привертання уваги, нерозділене кохання, нерозуміння в сім'ї, - тобто нестиковка внутрішнього світу дитини з оточуючим середовищем", - підсумовує вона свій досвід щодо визначення причин самогубств неповнолітніх.

 

    Про ставлення християнства до самогубства як до смертного гріха нагадав протоієрей УПЦ МП Вадим: "Відсутність покаяння означає відмову від дарованої християнам можливості спасіння". Він закликав в кризових станах звертатися до церкви за допомогою та розрадою у будь яку годину.

 

    Байдужість оточуючих та нестачу любові виділила як основну причину трагедії самогубства головний спеціаліст управління освіти виконкому Криворізької міської ради Олена Бородавко. Вона розповіла про виховну роботу з дітьми та підлітками груп підвищеного ризику в школах та лігерях відпочинку. Шкільний психолог Світклана Клименко поділилася власним досвідом надання підтримки дятм у кризових станах.

 

    Що робити близьким у ситуації, коли є підозра суїцидальних намірів?

 

• Не залишайте людину наодинці з його «проблемним настроєм». Якщо з якихось причин не можете прямо запитати, що відбувається, або вона уникає таких запитань – зверніться до спеціалістів.

 

• Головне – треба постійно розмовляти з рідною людиною. Не звинувачувати, не дорікати – просто говорити, щоб вона могла «виговорити» свій біль, який носить усередині.

 

• Будьте терплячими, хоч як це інколи важко.  Навіть якщо людина агресивна або навпаки, байдужа – не варто думати категоріями «вона/він мене не любить». Просто намагайтеся зрозуміти її стан і бути поруч.

 

• Близьким у цій складній ситуації важливо не зламатися самим, не стати залежними від станів і перепадів настрою людини в кризовому стані, не почати надмірно її жаліти. Треба продовжувати жити своїм життям, показувати, що життя триває, і залучати близьку людину до чогось позитивного та нового.

 

• Варто м'яко, без докору сказати: «Я намагаюся зрозуміти, як так вийшло, і я не звинувачую тебе. Тобі не потрібно злитися на нас. Ми хочемо бути на твоєму боці. Ми не очікуємо, що ти будеш вести себе, як ніби нічого не сталося. Але ти впораєшся».