Чому навичками домедичної допомоги має оволодіти кожен?

90% смертей відбуваються ще до приїзду бригади екстреної медичної допомоги. Тому, все залежить від дій людей, які знаходяться поруч. Що ви повинні робити, як діяти, як правильно викликати швидку допомогу для того, щоб вона приїхала вчасно? Як правильно пояснити диспетчеру екстреної медичної допомоги, що у вас невідкладний стан?  Перша домедична допомога – чіткий алгоритм дій, який є простим у використанні, та допомагає зберегти життя людині до приїзду медичної бригади екстреної допомоги. Це доведені до автоматизму, до м’язової пам’яті, дії людини, які вона робить без використання спеціальних медичних інструментів. Потрібні лише руки, бажання та відповідальність.

Як має діяти людина, якщо вона стала свідком ДТП або нещасного випадку
Передусім, треба бути впевненим у своїх силах, знаннях на навичках, не піддаватися паніці.


Алгоритм дій:

1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.
2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
3. За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).
4. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
5. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
6. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
7. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.
8. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

 



Як убезпечити себе, надаючи до медичну допомогу незнайомцю?


Аби надати допомогу сторонній людині, але, при цьому, не нашкодити й власному здоров’ю, слід мати при собі 2 речі – медичні рукавички та плівку-клапан. Ці дві речі будуть надійним бар’єром, щоб не допустити контакту рятувальника з біологічними рідинами постраждалого (слина, блювота, кров) під час виконання штучного дихання «рота-до-рота».

Які найрозповсюдженіши міфи у наданні до медичної допомоги?

Найпопуляріший – міф про перевірку дихання, коли до рота треба піднести дзеркальце. Погодьтеся, дзеркало – предмет, який далеко не всі носять при собі. Жінки – зрозуміло: у жіночій сумочці можна знайти все і навіть більше. А от чоловіки навряд чи мають його у своїй кишені. Тому, аби перевірити в людини дихання, слід застосувати простий прийом – чую, бачу, відчуваю. Але перед цим треба відкрити дихальні шляхи: людина у безсвідомому стані є розслабленою, а язик – м’яз, який в такому стані може западати та перекривати дихальні шляхи. Відтак, слід перерозігнути голову постраждалій людині та вирівняти дихальні шляхи. Далі, протягом 10 секунд ми маємо відчути, почути, побачити її подихи. Зазвичай, частота дихання складає 12-18 подихів за хвилину. Відповідно, за ці 10 секунд ми маємо відчути, почути, побачити 2-3 подихи. Якщо людина за цей час не зробила жодного, то є лише 4-6 хвилин – далі кора головного мозку відмирає.

«Ланцюг виживання» (порядок дій, що зменшує смертність, у разі зупинки серцевої діяльності):

1. Раннє розпізнання ситуації та виклик допомоги.
2. Рання серцево-легенева реанімація – buy time in death (купити час у смерті до приїзду швидкої з дефібрилятором).
3. Рання дефібриляція (у громадських місцях мають бути дефібрилятори та доступ до них; ця ланка в ланцюзі має найбільшу цінність для виживання). Та, на жаль, автоматичні дефібрилятори є лише у великих містах України: Києві, Львові, Дніпрі. Їх придбали спеціально до «Євро-2012». У не обласному місті, чи то в якомусь селищі міського типу їх не знайти. При тому, що використання дефібрилятора збільшує шанси на виживання дорослої людини на 30-36%, адже причиною раптової смерті людини, старшої за 45 років, у 66% є серцево-судинні захворювання. На дітей використання дефібрилятора не впливає: як правило, у них інша причина зупинки дихання – сторонні предмети у дихальних шляхах, спазми.
4. Лікування постреанімаційної хвороби – кваліфікована медична допомога.

 Найрозповсюдженіший невідкладний стан у дорослих – раптова зупинка серця
 Важливо, щоб кожен з нас вмів у такій ситуації допомогти людині і зробити серцево-легеневу реанімацію.

Послідовність дій:

1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) перевірити свідомість;
3) якщо постраждалий не реагує → покликати на допомогу → відновити прохідність дихальних шляхів і визначити наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати», наявність дихання визначити протягом 10 секунд → якщо дихання відсутнє, то викликати бригаду екстреної медичної допомоги та розпочати проведення серцево-легеневої реанімації: виконати 30 натискань на грудну клітину глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину, 1,5 – 2 на секунду; виконати 2 вдихи з використанням плівки-клапану (при відсутності захисних засобів штучне дихання не робити); виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд; після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітину (принцип 30/2) → якщо дихання не відновилося, то до прибуття медиків безперервно продовжувати серцево-легеневу реанімацію.

«Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ» – Талмуд. Що ж до навичок тактичної медицини, то вони стали трендовими з початком війни на Сході України.