Управління охорони здоров'я

виконкому Криворізької міської ради

Благодійний захід для сонячних дітей

Сонячні та приязні.  Щороку в Україні народжується понад 400 сонячних дітей. Синдром Дауна – це генетична аномалія, якій притаманна додаткова хромосома 21. Люди з синдромом Дауна мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46.

Картинки по запросу фото день дауна в україні 2019
Таких малюків називають ще дітьми Сонця, але проблеми, з якими стикаються вони та їхні батьки, зовсім не сонячні. Якщо в Англії 80 відсотків всіх дітей із синдромом Дауна навчаються разом із іншими школярами, то в Україні таких набереться ледве відсоток. Проблемою для цих діток є і відвідування дитячого садка, громадських, культурних закладів. Зазвичай українці з синдромом Дауна майже приречені на ізоляцію і асоціальність. Лише останнім часом, завдяки титанічним зусиллям батькам дітей з синдромом Дауна, що об’єднуються для вирішення спільних проблем та волонтерам, ситуація трохи зрушила з мертвої точки.

Вже усьоме напередодні Всесвітнього дня людей з синдромом Дауна палац культури “Мистецький” влаштовали сходини для сонячних дітей та їхніх батьків.
(більше…)

Акція людей, які перебувають на гемодіалізі “Здорові нирки для кожного скрізь”

15 березня перед будинком міської ради пройшла акція людей, які перебувають на гемодіалізі. Учасники акції намагались привернути увагу до проблем людей, які потребують трансплантації нирок.

У Кривому Розі на гемодіалізі перебуває 82 людини. Всі вони є пацієнтами другої міської лікарні.

“У Харкові, Одесі, Львові, Івано-Франківську та ще декілької містах є діалізні центри. Для того, аби вони краще проацювали, якісний діаліз був у всіх містах та щоб прийняли нарешті закон про трансплантацію, ми й вийшли на цю акцію”,- розповів голова Криворізької міської громадської організації замісної ниркової терапії “Діаліз” Віктор Пузанов.

Гемодіаліз – це лише тимчасове вирішення проблеми. Повноцінно такі хворі зможуть жити лише після трансплантації. На сьогодні в Україні дозволена лише донорська пересадка нирки.

Крім цього, потрібен працюючий реєстр донорів і пацієнтів, які потребують трансплантації. І, зовсім не в останню чергу,  – готовність суспільства до жертвування органів або прийняття рішення про таке щодо своїх близьких.

(більше…)

Міський конкурс медсестер

13 березня більше сорока криворізьких медсестер змагалися в професійній майстерності. Теоретичний етап конкурсу проходив у другій міській лікарні. Учасниці складали тести за всіма напрямками лікувальної справи.

Щорічний конкурс медсестер проходить з ініціативи ради медсестер міського управління охорони здоров’я та профспілки медичних працівників. Цьогорічний конкурс довів високу кваліфікацю медсестер. Більшість учасників набрали понад 80 балів.

Успішним виявився дебют у конкурсі медсестри хірургічного відділення міської лікарні №11 Тетяни Мамошиної. Результат – максимальна кількість балів.

“Я ж не можу в хірургії стикатися з травматологічними бинтуваннями, гіпсуваннями… А тут є можливість повторити та охопити все, а не залишатися лише в одній області медицини. Приємно допомагати людям. Приємно, коли піцієнт, який потрапив до відділення лежачи в жахливому стані йде від нас своїми ногами. Це дуже приємно – бачити, як одужують люди”, – захоплено розповідає про свою роботу Тетяна.

10 міфів про туберкульоз

Ви не можете заразитись туберкульозом, якщо користуватиметесь речами хворого. Це також малоймовірно в громадському транспорті, кафе чи супермаркеті. Експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні» спростовують найбільш поширені міфи про туберкульоз.

Картинки по запросу фото туберкульозу легень

Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.

Насправді: Таки чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

 

Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.

Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у Вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

 

Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

 

Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.

Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.

 

Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення

Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

 

Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті

Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.

До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

 

Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.

Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:

  • Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
  • Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
  • Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
  • Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
  • Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.

Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.

 

Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

 

Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.

 

Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.

Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Люди старшого віку мабуть пам’ятають на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – в минулі часи це не було рідкістю; частіше за все, це були наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу.

Cпрощено порядок акредитації медичних закладів

Кабінет міністрів України спростив порядок проходження медустановами акредитації. Відповідну постанову уряд затвердив у середу.

Кабмин упростил порядок аккредитации медицинских учрежденийЗгідно з постановою, тепер медустанови зможуть пройти акредитацію через рік після отримання ними ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики, виробництва, торгівлі або імпорту лікарських засобів замість двох років, як це було раніше.

Кабмін, крім того, дозволив переоформляти бланк акредитаційного сертифікату реорганізувати медустановам без проходження позачергової акредитації. Також з переліку обов’язкових для акредитації документів виключений звіт про лікувальну роботу або фармвиробництво за три роки.

 

Відповідні зміни дозволять спростити проходження акредитації, переоформлення акредитаційного сертифікату, а також скоротити час підготовки необхідних документів.

Українців попереджають про спалах алергії

За даними Європейської аероалергенної мережі.

Певну небезпеку для жителів південних міст України становитимуть спори грибів: дерев-продуцентів алергенного пилку тут майже немає, проте, температура до +12 градусів, що очікується у Одесі, Миколаєві, Херсоні, стимулюватиме викид у повітря спор грибів, у тому числі – алергенної альтернарії.

 

 

Є ризик підвищення концентрацій спор і у Кривому Розі та Запоріжжі.

(більше…)

Як знайти необхідну інформацію про сімейного лікаря, терапевта, педіатра або медзаклад первинки

Національна служба здоров’я України опублікувала на своєму сайті відкриті дані про те, як працює первинна ланка медицини після трансформації.

Пацієнти, медики та керівники закладів первинної медичної допомоги, представники місцевої влади відтепер зможуть знайти багато корисної інформації — від мапи медзакладів до вікової структури пацієнтів того чи іншого медзакладу. Дані у відкритому доступі на сайті Національної служби здоров’я України (НСЗУ) за посиланням: https://goo.gl/6hr4uk

Оновлення даних буде відбуватися раз на місяць. Розповідаємо, яку корисну інформацію можна знайти.

Інформація для пацієнтів

Пацієнт може знайти зручний для себе заклад, де працює сімейний лікар, терапевт або педіатр. Наприклад, ви шукаєте медзаклад біля дому або роботи. Можливо, для батьків важливо підписати декларацію дитині з педіатром, який знаходиться поряд з дитячим садочком. Або вам принципово отримувати послуги в приватних закладах, тож ви можете перевірити, які саме приватники уклали договір з НСЗУ та чи зручно вам до них буде їздити. Тепер ця інформація в повному обсязі відображається на карті за посиланням. Там же пацієнт може знайти контакти закладу — адресу та номер телефону.

 У дешборді реалізували довгоочікувану можливість дізнатися про свого лікаря більше. У системі відображаються всі лікарі, у яких є хоча б одна декларація. Ви можете перевірити, чи обраний вами лікар може ще брати пацієнтів.

Для лікарів

Лікар може перевірити, скільки у нього пацієнтів, вікову структуру своїх пацієнтів та розмежування за статтю. Також сімейні лікарі, терапевти та педіатри можуть відслідковувати, чи має їх медичний заклад контракт з НСЗУ.

Для керівників медзакладів

Керівники медзакладів первинки можуть відслідковувати всі необхідні дані щодо своїх закладів: кількість декларацій у лікарів їхнього закладу, тенденцію підписання декларацій у своєму закладі.

Крім того, можна проаналізувати конкурентне середовище в своєму регіоні. Наприклад, відслідкувати, скільки лікарів відкрили власну приватну практику за останній місяць та спрогнозувати можливий відтік пацієнтів. Також вони можуть співставити кількість лікарів і декларацій у закладах поблизу, або у тих, які працюють у подібних умовах і оцінити потенціал свого закладу.

Для органів місцевої влади та ДОЗ

Для тих, хто планує розвиток системи здоров’я області, району, міста, села чи ОТГ, система надає великі можливості для аналізу статистичних даних. Для стратегічного планування, наприклад, важливо визначити необхідну кількість лікарів та молодшого медперсоналу на певних територіях чи в закладах, їхню спеціалізація. Є можливість планувати кампанії із заохочення стежити за своїм здоров’ям, відстежуючи, представники яких вікових груп найменше обрали своїх лікарів.

Також цей інструмент дозволяє вирішувати тактичні задачі. Наприклад, керівництво району може заохотити фахівця перейти з одного закладу до іншого, побачивши, де менше декларацій припадає на одного лікаря. Крім цього, представники місцевої влади можуть побачити цілісну картину щодо укладання договорів закладами з Національною службою здоров’я.

Системні зміни для якісних медичних лабораторій

Подальші кроки змін у лабораторній медицині, що забезпечать безпеку пацієнтів, обговорюють на VII конференції «Розбудова системи забезпечення якості клінічних лабораторних досліджень в Україні». Захід проходить 12-13 березня.

“Нова модель охорони здоров’я, яку ми будуємо, стає все більше і більше зрозумілою та реальною. Дуже важливо, щоб у новій моделі всі напрямки охорони здоров’я рухалися до нового рівня якісного обслуговування та сучасних вимог європейського рівня. Лабораторна медицина є однією з важливих складових охорони здоров’я. Адже вона дозволяє діагностувати захворювання, здійснювати моніторинг ефективності обраного лікування, попереджувати недуги та їх ускладнення”, – зазначив заступник міністра охорони здоров’я України Роман Ілик.

Щороку в Україні близько 2,5 тисяч медичних лабораторій проводять понад 650 мільйонів лабораторних досліджень, що стають основою для прийняття рішення лікарем щодо лікування, профілактики та подальшої діагностики стану здоров’я пацієнта.

Учасники Конференції – заступник Міністра охорони здоров’я України Роман Ілик, представники американської спілки клінічних патологів, спеціалісти з Німеччини, ОАЕ, США, Білорусі в галузях клінічної хімії, імунохімії, гематології, мікробіології, лабораторної генетики, лабораторної аналітики, понад 500 фахівців лабораторної медицини з усіх регіонів України, серед яких ті, що брали участь в Програмах зовнішньої оцінки якості клінічних лабораторних досліджень (МПР), програмах перевірки кваліфікації, та члени Асоціації забезпечення якості лабораторної медицини.

Обмін досвідом між українськими та іноземними спеціалістами дасть змогу сформувати:

  • порядок підготовки медичних лабораторій в Україні до акредитації на відповідність стандарту ДСТУ ЕN ISO 15189:2015
  • стратегія планування та управління якістю клінічних лабораторних досліджень
  • подальші шляхи розбудови системи забезпечення якості клінічних лабораторних досліджень в Україні.

За результатами роботи буде прийнята Резолюція Конференції.

За останні 10 років на шляху до гармонізації українських вимог з європейськими та міжнародними стандартами якості були зроблені значні кроки:

  • Маємо чинний дороговказ – Концепцію системи менеджменту якості в медичних лабораторіях України.
  • Оновлені державні стандарти щодо якості та компетентності медичних лабораторій відповідно європейських та міжнародних стандартів (з 2016 року).
  • Державну систему зовнішньої оцінки якості клінічних лабораторних досліджень – Програму перевірки професійного рівня (МПР).
  • Мережу референтних центрів та лабораторій, яка нині удосконалюється.
  • Українську школу менеджменту якості лабораторної медицини та групу національних тренерів з питань розбудови системи якості лабораторних досліджень.

Водночас незважаючи на значні досягнення в стандартах та контролі за якістю лабораторних досліджень, близько 8% результатів діагностики, перевірених МПР, на сьогодні й досі залишаються незадовільними. Під час конференції учасники детально проаналізують усі помилки за кожним із напрямів лабораторних досліджень та спільно з міжнародними експертами виокремлять чіткі рекомендації для їх уникнення.

МОЗ України спільно з Асоціацією забезпечення якості лабораторної медицини продовжуватиме свою роботу над розбудовою системи менеджменту якості в лабораторній медицині.

Новий підхід до медичної науки: від фінансування ставок до цільової підтримки інноваційних проектів

У 2019 році відбудеться перехід до  принципово нового фінансування медичної науки в Україні. Замість фінансування ставок, буде здійснюватися цільове фінансування інноваційних наукових проектів. Це дозволить розкрити і підтримати справжній потенціал української медичної науки.

Для інтеграції української науки у світовий дослідницький простір та для ефективного використання фінансових ресурсів фінансування медичної науки переходить на грантовий принцип, за яким відбиратимуться найсильніші заявки дослідницьких команд, а проекти будуть орієнтовані на конкретний результат.

З метою переходу на нову систему фінансування установи та заклади, що знаходяться у підпорядкуванні МОЗ України, до 31 серпня проведуть реорганізацію. Відбір та фінансування наукових проектів здійснюватиме Національний фонд досліджень – незалежний цільовий державний фонд, основною метою якого є підтримка наукових досліджень та розробок. До його складу входять видатні вчені, які мають вагомі наукові здобутки та довіру в науковому середовищі. Передача таких повноважень фонду – це:

  • унеможливлення корупції під час процесу відбору проектів наукових досліджень;
  • незалежна експертиза грантових заявок (peer review) за участі вчених з усього світу;
  • відбір найякісніших проектів, що сприятимуть росту медичного наукового потенціалу України;
  • додаткові можливості фінансування для медичних наукових установ. Крім грошей, що будуть передані від МОЗ України для медичної науки, фонд також має окреме фінансування загалом на наукові розробки. Установи і заклади, що зараз знаходяться у сфері управління МОЗ України, зможуть подавати проекти до фонду та на конкурентних засадах здобувати додаткові кошти можуть на свої наукові медичні дослідження.

Крім того, реорганізація науково-дослідних закладів медичної науки  дозволить їхнім колективам науковців брати участь у конкурсах на фінансування за конкурентним грантовим принципом не лише від Національного фонду досліджень, але і від міжнародних фондів і організацій.

 

Переваги нового принципу фінансування для медичної науки:

  • ефективне використання коштів платників податків;
  • орієнтація на кінцевий результат, тобто інноваційні відкриття, що визнаються на міжнародному рівні та публікуються у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science та/або Scopus та мають імпакт-фактор;
  • інтеграція української медичної науки у світову науку через публікації в наукових виданнях, що високо цінуються за кордоном;
  • peer review грантових заявок вченими з усього світу;
  • можливість брати участь у міжнародних конкурсах на гранти;
  • розширення кола науковців, які здійснюють дослідження у сфері охорони здоров’я, адже подавати грантові заявки в майбутньому зможуть не лише установи, підпорядковані МОЗ України.

Як і коли заклади і установи перейдуть на нову систему:

  1. До 19 березня 2019 року заклади мають надіслати до МОЗ України  пропозиції щодо реорганізації.
  2. До 31 серпня 2019 року заклади мають повністю завершити процес  реорганізації. Це також час для налагодження співробітництва як з українськими, так і закордонними установами/організаціями та бізнесом.
  3. Влітку 2019 року відбудеться конкурс вже за новими умовами для фінансування науково-дослідних робіт з вересня по грудень 2019 року.
  4. Влітку 2019 року також відбудеться конкурс на фінансування дослідницьких проектів на 2020 рік.

Також установи можуть подавати заявки на грантове фінансування до міжнародних організацій, а молоді вчені додаткового можуть  подати заявки до Фонду Президента України з підтримки освітніх та наукових програм для молоді (у 2019 році на ці цілі передбачено 1 млрд гривень).

 

ЧОМУ ПОТРІБНІ ЗМІНИ У МЕДИЧНІ НАУЦІ?

Наукові відкриття в медицині можуть кардинально трансформувати систему надання медичних послуг, допомогти зберегти та продовжити життя пацієнта. Нинішній принцип фінансування науково-дослідних робіт в Україні не орієнтований на результат: державні кошти йдуть не на наукові розробки, а на фінансування ставок.

Є низка важливих критеріїв, що свідчать про науковий результат, наприклад,  публікації у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science або Scopus, отримані міжнародні гранти, участь у міжнародних конференціях за кордоном, міжнародна співпраця, міжнародні патенти, практичне впровадження результатів наукової діяльності. Проте в Україні не враховується жоден з цих критеріїв як обов’язковий для отримання фінансування науково-дослідних робіт.

Принцип грантового фінансування та орієнтація на науковий результат вже давно діє у багатьох розвинених країнах. Наприклад, в США більше ніж 80% досліджень  є прикладними і орієнтовані на практичні цілі, решта припадає на фундаментальні дослідження, що спрямовані на отримання нових знань. Наукові проекти в США фінансуються за рейтинговою системою і мають два основні критерії «Intellectual Merit» і «Broader Impacts». «Intellectual Merit»  – це критерій інтелектуальної заслуги, що охоплює потенціал для поглиблення знань. «Broader Impacts» – критерій більш широкого впливу, що охоплює потенціал для суспільства та сприяє досягненню конкретних, бажаних наслідків для суспільства.

В Україні досі це працювало інакше.  Колективи науковців подавали заявки на фінансування науково-дослідних робіт, а комісія МОЗ України оцінювала та відбирала такі заявки. Відповідно до поточного підходу до фінансування кошти виділяються на відібрані теми  відповідно до штатного розпису закладів. В основному ці кошти йдуть на фінансування ставок оплати праці, а не на обладнання, реактиви чи цільові дослідження. Тобто зараз науковець, який не має жодної публікації у журналі з імпакт-фактором (фактор, який свідчить про впливовість), та науковець, який має визнання на міжнародному рівні і такі публікації, отримують однакову зарплату. Також є установи, що мають невелику кількість публікацій, а отримують більше фінансування ніж ті, які мають кращий науковий результат, тільки через те, що у перших більша чисельність працівників згідно зі штатним розписом. Наприклад, Український центр науково-медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи за останні 3 роки має 0 публікацій, що індексуються наукометричними базами Web of Science та Scopus, Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров’я  України» за останні 3 роки має 2 таких публікації, Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України – 3. Водночас Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика має 243 публікації за 2016-2018 (131 – Web of Science та 112 – Scopus), Львівський національний медичний університет – 345, а Вінницький національний медичний університет – 420 публікацій (259 – Web of Science та 161 – Scopus). Незважаючи на їхню результативність, ці установи за теперішньої системою фінансування отримують кошти відповідно до їхнього штатного розпису.

Наразі  існує 37 установ, що знаходяться в сфері управління МОЗ України, з них 20 науково-дослідних установ, 14 закладів вищої освіти та 3 заклади післядипломної освіти, що отримують кошти для проведення наукових досліджень. Відповідно до штатного розпису МОЗ України фінансує приблизно 829 ставок за бюджетною програмою 2301020. Така система не стимулює науковців до здійснення інноваційних відкриттів та є неефективною.

За світовим рейтингом якості досліджень в медичній науці за 2017 рік Україна на 65 місці з 226 країн, на 64 місці Болгарія, а на 66 – Гана.  В України за 2017 рік 891 медична наукова публікація та індекс Гірша 135, в той час як сусідня Польща з принципом грантового фінансуванням на 21 місці і з індексом Гірша 356. Індекс Гірша – це показник цитованості наукових публікацій, який свідчить про впливовість та авторитетність автора та його наукової праці відповідно.

(більше…)

Діагноз “глаукома” – не привід для відчаю та паніки

Серед усіх офтальмологічних захворювань глаукома є найпідступнішою. Оскільки перебіг захворювання на початкових стадіях, як правило, має безсимптомний характер, у розвинених країнах половина, а в країнах, що розвиваються, 90% хворих не підозрюють про наявність у них цієї недуги.

  • За даними ВООЗ 105 млн осіб у світі хворі на глаукому. В найближчі 10 років їх кількість збільшиться ще на 10млн.
  • У Європі на глаукому припадає 12% усіх випадків сліпоти.
  • В Україні та в Кривому Розі фіксуємо зростання динаміки захворюваності на глаукому. Щороку в Україні з’являється 25 тис. нових випадків.
  • У Кривому Розі станом на початок 2019р. на диспансерному обліку перебувало 3180 осіб з цим захворюванням (у 2018р. – 2813 осіб).   У 2018 році в Кривому Розі  при профілактичних оглядах  було оглянуто 99025 осіб та виявлено 48  хворих на глаукому. Взагалі за рік вперше вивлено 237 осіб , усього по місту зареєстровано 4560 хворих на глаукому.
  • В Україні серед первинних інвалідів найтяжчу інвалідність мають інваліди на глаукому (I гр. – 36,7%, II гр. – 14,8.
  • 50% сліпоти – патологія сітківки ока.
  • 84% порушень зору припадає на людей похилого віку.

Всесвітній тиждень глаукоми в березні 2019р. є спільною ініціативою Всесвітньої асоціації глаукоми та Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою.

(більше…)